Курортне лікування захворювань системи кровообігу

Після завершення стаціонарного етапу лікування, перейшовши в фазу одужання, хворі на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда (ІМ) підлягають наступному етапу лікування, яке може здійснюватися в спеціалізованих реабілітаційних відділеннях кардіологічних санаторіїв.

В період фази одужання відновлювальне лікування спрямоване на адаптацію серцево-судинної системи до функціонування організму у змінних умовах гомеостазу, а саме: при зниженій масі активно працюючого міокарда. Крім того, реабілітація має сприяти поступовій психологічній реадаптації хворих після гострого коронарного синдрому з подальшою їх підготовкою до професійної діяльності.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Максимум відновлення функцій ушкоджених органів і систем відбувається упродовж перших місяців першого року після гострого періоду захворювання, операції або травми.
Пізніше курортна терапія вже корисна не стільки для відновлення функцій, скільки для підтримання досягнутого рівня здоров’я.

Медичні показання для направлення хворих до спеціалізованого реабілітаційного відділення санаторію:

- первинний або повторний великовогнищевий (у т. ч. трансмуральний) і дрібновогнищевий інфаркт міокарда після 16 – 20 днів від початку захворювання, при недостатності кровообігу не вище ІІА, будь-яких ускладненнях у гострому періоді, але при задовільному стані хворого на момент направлення у санаторій, із стабілізацією змін ЕКГ або при наявності динаміки, яка відображає формування постінфарктного рубця;
- ішемічна хвороба серця, стан після перенесеної нестабільної стенокардії при умові адекватного виконання необхідного рівня фізичної активності;
- стан після хірургічного втручання з приводу аневризми серця, аневризми коронарної артерії та аортокоронарного шунтування не раніше 24 днів після операції в задовільному стані, при відсутності післяопераційних ускладнень, які не потребують перев’язок, досягли певного рівня фізичної активності і здатні до самообслуговування, з недостатністю кровообігу не вище І ступеня;
- стан після фібриляції і тріпотіння передсердь з відновленим синусовим ритмом, з серцевою недостатністю кровообігу не вище ІІА ступеня;
- екстрасистолічна аритмія (поодинока чи часта, але не політропна, не групова і не рання)з серцевою недостатністю кровообігу не вище ІІА ступеня.

Допускається наявність таких ускладнень і супутніх захворювань на момент направлення в санаторій:

- нормо- або брадіаритмічна форма постійної фібриляції передсердь;
- поодинока або часта, за винятком політопної, групової і ранньої, екстрасистолія;
- атріовентрикулярна блокада не вище І ступеня;
- аневризма серця з серцевою недостатністю кровообігу не вище І ступеня;
- артеріальна гіпертензія з коригованим артеріальним тиском, без кризового перебігу;
- гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії;
- цукровий діабет ІІ типу (неінсулінозалежний) в стадії компенсації чи субкомпенсації.

Протипоказання для проведення санаторного етапу лікування:

- загальні протипоказання, які виключають направлення хворих у санаторій (гострі інфекції захворювання, венеричні захворювання в гострі або заразній формі, психічні захворювання, захворювання крові в гострій стадії та стадії загострення, злоякісні новоутворення, супутні захворювання в стадії декомпенсації або загострення та ін.)
- недостатність кровообігу ІІА стадії і вище;
- стенокардія ІV функціонального класу;
- тяжкі порушення серцевого ритму та провідності (пароксизму миготіння та тріпотіння передсердь або пароксизмальна тахікардія з частотою нападів більше 2 разів на місяць, політропна, рання та групова екстрасистолія, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступенів, повна атріовентрикулярна блокада);
- гіпертонічна хвороба ІІІ стадії з вираженими змінами на очному дні, порушеннями азотовидільної функції нирок, симптоматична гіпертензія з тими ж змінами на очному дні та порушеннями функції нирок, кризовий перебіг артеріальної гіпертензії;
- аневризма аорти;
- рецидивуючі тромбоемболічні ускладнення;
- цукровий діабет з тяжким перебігом;
- неможливість виконувати подальше розширення рухового режиму.

Необхідне достатнє забезпечення сучасними лікарськими препаратами, які застосовуються при лікуванні хворих на ІХС. Це важливо, тому що створить сприятливі умови для забезпечення потрібного рівня послідовності між стаціонарним і санаторним етапами реабілітації.

Проведення реабілітації у відділеннях відновлювального лікування має ґрунтуватися на існуючих уявленнях про біоритмологічні і гомеостатичні процеси, що відбуваються у хворого на ІХС, з урахуванням його функціонального стану (клас тяжкості захворювання) та індивідуальних особливостей адаптації до умов навколишнього середовища.
Досвід роботи реабілітаційних відділень свідчить про те, що система поетапного відновлювального лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда, на принципах «стаціонар-санаторій-поліклініка» з включенням немедикаментозних технологій і, в першу чергу адекватних методів фізіотерапії позитивно впливає на зниження розвитку ускладнень у післяінфарктний період та збереження трудових резервів країни, що має велике медико-соціальне значення.

Критеріями ефективності лікування хворих на ІМ ц фазі конвалесценції у сполученні з ГХ розробленими комплексами можуть бути:

- поліпшення суб’єктивного стану хворого (зменшення слабкості, частоти нападів больових відчуттів у ділянці серця, головного болю, запаморочення тощо);
- зниження та стабілізація АТ;
- підвищення толерантності до фізичного навантаження;
- поліпшення біоелектричних процесів у м’язі серця;
- посилення скорочувальної здатності міокарда;
- поліпшення показників мікроциркуляції;
- позитивні зміни показників обміну речовин;
- поліпшення імунологічного стану хворого;
- можливість відміни або зниження дози антигіпертензивних та антиангінальних препаратів.